У нашому домі сьогодні прощальна хвилина.
  І серце щемить, наче втратив щось наддороге,
  Немов відчуваю якусь непоправну провину,
  Що доля нас завтра врізнобіч доріг розведе…

 

 

 

 

 

                           Наша велика родина сьогодні в прощальному колі
                           Свято прощання. Прощальна щаслива сльоза… 
                           Стали дорослими діти. А виросли в школі, 
                           І жаль, що в дитинство немає дороги назад.

          

           Ще вчора складали складами невимовні звуки, 
           Ще вчора стрибали «у класики» попід вікном
           Братались серцями і душами й брались за руки,
           І вчилися бути усі за усіх й заодно !

                          

                           В руках атестат. І попередну світ неосяжний, 
                           А завтра на ранок спустіє шкільний майдан,
                           А завтра зажурений вчитель оглянеться важно
                           І нишком прикине : «Збігають роки, як вода…»

          

           Щасливо вам, любі, ми кажем відверто і просто,
           Нехай вам щастить у нелегкому вирі життя, 
           Ми зичим вам злетів і доброго й мудрого росту,
           І здійснення мрій без гіркотних хвилин каяття…

                                  В. Друм – директор Тульчинської школи-інтернату-ліцею