Прощальний день, прощальний час, прощальний вечір,

        Сльоза прощальна і прощальний вальс,

        Порожнім стане, мов гніздо лелече,

        Наш інтернат, наш випускний найкращий клас.

     Незвично рано в цьому році випуск у одиннадцятикласників. Ще травень лише починає свою 

величну ходу, а нам доводиться прощатися з нашими випускниками. Цей день незвичайний, бо 

переповнений смутком і радістю, трепетом і щемом, спокоєм і невпевненістю.

   
     
     Хвилювання розпочались з самого ранку, коли випускниці спішили до перукарень, а змужнілі 

хлопці зав'язували краватки. А потім - по-особливомудушевне і зворушливе Благословіння на 

самостійне доросле життя від духовного наставника отця Романа у Христово-Різдв'яному 

Кафедральному соборі. І ось ми знову в школі... Урочиста частина в піднесеному настрої та зі 

сльозами на очах, вручення Золотих медалей, атестатів, подяк та свідоцтв про здобуття 

професій "Оператор комп'ютерного набору", "Водій". Щирі слова вітання і настанов від 

директора школи Володимира Миколайовича, завуча з навчальної частини Тамари Іванівни та 

перших вчителів: Світлани Вікторівни та Оксани Іванівни. А ввечері на честь наших 

випускників палало величезне вогнище, яке зібрало востаннє шкільну родину у повному складі 

і,звичайно, салюти, бо якже без них?!

       На останок хочеться сказати:

        Отож, у дорогу! Хай стелиться Вам рута-м'ята.

        У добрий Вам час! Хай збігає щаслива сльоза...

        Вклоніться низенько домівці своїй - інтернату -

        І, наче лелеки до гнізд, повертайтесь, хоч рідко назад...

 

               Ю. Рябошапко - організатор позакласної роботи Тульчинської школи-інтернату-ліцею