На нашій вулиці свято,

  Цвітуть усмішками лиця - 

  Спасибі тобі, інтернате,

  Хай доля твоя освятиться.

        Учителю-батьку, "спасибі"

        За труд, теплоту і натхнення,

        За літери, коми й "турксиби"

        Спасибі учительці-неньці.

 
  На серці і легко й уроче,

  І кожна душа сія,

  І світяться щастям очі -

  Живе інтернатська сім'я.

         Усе навкруги - веселкове,

         Не можна ніяк не радіти,

         І розквітає слово,

         Як перші весняні квіти.

  Прощальна лінійка йде,

  Останній прощальний урок...

  Будь же благословенним

  Останній шкільний дзвінок!

     В піднесеному настрої, з яскравими усмішками, з пахучими букетами квітів стали сьогодні на останню лінійку діти, педагоги, працівники школи, батьки Тульчинської школи-інтернату-ліцею. Минув ще один нелегкий, але такий насичено-цікавий ювілейний навчальний рік.

     Ми на високому рівні відзначили 55-річчя навчального закладу, підвищили його імідж, готуємось з наступного навчального року відкрити на базі школи три військово-спортивних ліцейних класи…

     … Осяйно-ощасливлені, нічим не заангажовані стоять на лінійці першокласники – майбутнє школи – аж душа радується. Прощальний шкільний дзвінок пролунає сьогодні для 32 замріяних випускників- одинадцятикласників… Стоїть вся школа в радіснім привіті…

      …Лунає пісня, звучать святкові вітання від в.о. голови Тульчинської районної Ради Побережника Віталія Івановича, від педагогів-батьків, вручаються почесні нагороди… З напутніми словами звертаються до випускників наймолодші школярі, і ось уже самі одинадцятикласники прощаються зі школою...

      Дзвенить останній дзвінок…

               Знову й знову до школи, назад нам вертати,

               Тут наш отчий поріг, кожен з кожним сестра тут і брат,

               Пам’ятаймо повік: нас чекає, як любляча мати,

               Наша Віра, Надія й Любов – інтернат!

                           Друм В.М. - директор Тульчинської школи-інтернату-ліцею